За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, втрата зору вважається однією з найважчих форм інвалідності, але наші поради точно полегшать вам життя. Отож, які кроки треба здійснити і чому навчитися, щоб стати самостійним в умовах втраченого зору.
Крок 1. Психологічна реабілітація.
Це, звичайно, не говорить про те, що вам зразу треба бігти та записуватися до психотерапевта чи психіатра, але розмова з цікавою, досвідченою людиною стане дуже корисною. Це може бути психолог з шпиталю, волонтер, або я, та, яка вже біля 40 років не бачить. як правило, людина, що різко втратила зір, буває непристосованою до свого нового стану і тому може бути безпорадною та розгубленою. Іноді, це посилюється душевними розладами, людина може бути пригніченою і подавленою усім, що з нею сталося, збудженою чи агресивною. Вам необхідно знайти душевну рівновагу, силу і мотивацію, зрозуміти, що можна гідно жити без зору.
Крок 2. Гігієна та побут.
Я думаю, що усіх нас навчали в дитинстві правилам гігієни та охайному вигляду і щоб в житті не сталося, треба ці правила виконувати. Хто сказав, що якщо ти не бачиш, то можеш не стригтися, не митися, не бритися і бути замазурою. Зараз стверджую дуже серйозно - Ні неможна! Я думаю, що навряд хтось захоче жити з замазурою, навіть ви самі! Тому перша порада: як незрячі чистять зуби? Дуже просто. Якщо це ваша особиста зубна паста, то можна її видавити собі в рот, а якщо нею користуються усі члени сім’ї – то затисніть між великим і вказівним пальцями лівої руки ворсинки зубної щітки, а правою між ними видавіть смужку зубної пасти. Ось і вся хитрість. Голитися також треба регулярно. Нанесіть на частину тіла, яку хочете голити пінку чи гель і поступово рухаючись смугами по черзі знімайте його . Потім вмийтеся та уважно пальчиками огляньте своє обличчя, і де відчуєте, що залишилося волосся - процедуру повторіть. Або використовуйте електричну бритву. Якщо ви вирішили відростити стильну борідку тоді ласкаво просимо в барбершоп. Спідня білизна і одяг також має бути завжди чистим і охайним. Краще кожного дня його змінювати, максимум носити 2 дні. Свіжість одягу можна перевірити на запах. Іноді люди, які втрачають зір в дорослому віці, кажуть «Я не бачу, тому мені байдуже в чому я одягнений», « якщо іншим неприємно то хай не дивляться» - і продовжують ходити в несвіжому, м’ятому одязі. Це, я вам скажу не думка, а втеча від людської особистості в мушлю слимачка!. Ви самі відчуєте піднесення та гарний настрій від вашої охайності та зацікавленого ставлення до вас інших людей. Свою думку та інтерес до вас люди будуть формувати виходячи з вашого зовнішнього вигляду та розумного висловлювання і не треба їх відштовхувати своєю неохайною байдужістю. Я можу вам дати декілька тижнів для адаптації та життя в своїй мушлі, але не більше.
Крок 3. Орієнтування та мобільність.
Орієнтування та мобільність є одним із пріоритетних ваших завдань. Ці знання та вміння відкривають широкі можливості до самостійного незалежного життя. Головним пристроєм для орієнтування у нас є «біла тростина», а допоміжним - різні навігаційні додатки. Як обрати тростину? Розмір вашої тростини залежить на пряму від вашого зросту. Отож, тростина має бути на 30 см Меншою ніж ваш зріст, і коли поставити її рівно, то доставати вам до сонячного сплетіння. Наприклад, ваш ріст 176 см, і тростина вам потрібна 146 см, але в продажу тільки є 145 см Та 150см. Вам підійде і одна, і інша. Запам’ятайте, що для зручності та безпечності в орієнтуванні краще мати тростину трішки більшу ніж меншу. Більша тростина оглядає ширший сектор вашого руху. Обираючи тростину, необхідно звернути увагу на вибір наконечника до неї. Ротаційні наконечники, забезпечені підшипником і парасолькою, що закриває підшипник від бруду. Такі наконечники застосовуються для орієнтування способом постійного контакту з поверхнею. Тобто людина, не відриваючи тростину від поверхні, описує перед собою дуги 50-70 см, катаючи тростину за допомогою обертового наконечника так, щоб обстежити зону свого руху на 2-3 кроки попереду. Також є статичні наконечники, для дотикового способу орієнтування. Ці наконечники не обертаються, виконані монолітно і людина отримує інформацію про шлях проходження, постукуючи тростиною з таким наконечником в крайніх точках тієї ж дуги перед собою.
В першу чергу, нам потрібно навчитися правильно тримати тростину. Взявши її в руку робимо захват зверху таким чином, щоб вказівний палець лежав на тростині і сама тростина була його продовженням і усієї руки. Роблячи перед собою плавні рухи праворуч та ліворуч, ви на дотик оглядаєте свій маршрут попереду на 2 кроки. Намагайтесь робити рухи тростиною на 50 – 70 см Ширше ваших плечей, це убезпечить вас від зайвих зіштовхувань з перешкодами. Рука опущена до низу, рухи плавні без різких ривків, тростину тримати легко не напружуючи кість, нога стає тільки туди, де вже була тростина. Існують різні способи руху з одночасним дослідженням навколишнього простору. Навчити незрячу людину орієнтуватися в просторі може інструктор з орієнтування, тифлопедагог, ерготерапевт. Необхідно на дотик тростиною навчитися розрізняти різні поверхні, земля, трава, тротуар з бруківкою, асфальт, бордюри і т.д. Рухаючись, ми маємо визначити з правого боку свій орієнтир і постійно триматися його в необхідному нам напрямку.
З початку необхідно вибирати легкі маршрути, вийти з квартири, обійти навколо чи прогулятися біля будинку і знайти шлях до дому. Поступово треба збільшувати довжину та складність маршрутів. В процесі орієнтування у великому просторі необхідно звертати увагу на допоміжні механізми визначення свого місцезнаходження. В деяких випадках велику роль відіграють природні та штучні звукові орієнтири (шум дерев, голос птахів, звук потоку машин, гуркіт потягу, стук дверей тощо). Також в містах встановлюють звукові маяки та світлофори зі звуковим супроводом.
Ще одною можливістю для визначення свого місця у просторі є ехолокація – вміння розпізнавати та використовувати звук, який відбивається від різних об’єктів.
Також не слід нехтувати можливістю використання певних запахів, деякі з яких достатньо легко ідентифікуються і можуть дати інформацію як про місцезнаходження особи, так і про місцезнаходження певного об’єкту (хлібна крамниця, заклад громадського харчування).
Окрім тростини та власних органів почуттів необхідно застосовувати і технічні засоби реабілітації, зокрема, смартфон з вбудованим GPS-навігатором. Існує ціла низка програм для обох найбільш популярних операційних систем Android та I-OS, які дозволяють відстежувати місцезнаходження, прокласти маршрут пішки, на автомобілі або громадським транспортом. Це додатковий інструмент набуття індивідуальної мобільності, який поряд з тактильною тростиною допомагає нам, незрячім, дослідити навколишню місцевість, прокласти зручний маршрут, визначити своє місцезнаходження та зорієнтуватися з напрямком руху. У зв’язку з цим необхідно вивчити програми, які найбільш успішно вирішують зазначені завдання та є максимально доступними для незрячих.
Крок 4. Соціально-побутова реабілітація.
Важливим компонентом соціально-побутової реабілітації виступає навчання вмінню орієнтуватися за обіднім столом. У цьому контексті у пригоді стає вміння визначати місцезнаходження окремих елементів посуду за допомогою циферблату годинника. Таким вмінням маєте на сто відсотків оволодіти ви самі та ті люди, які з вами мешкають.
Вам необхідно навчитися готувати чай, бутерброди іншу їжу. Порад щодо оволодіння цими навиками в інтернеті багато, і треба лише знайти та прочитати, але я поділюсь деякими своїми. Отож, наливати воду можна притиснувши носик чайника або горло пляшки до краю кружки. Наливаючи, ми можемо застосувати свій палець, поклавши його на край і так контролювати рівень рідини. Можна покласти в кружку дерев’яну ложку, і наливаючи воду, вона буде піднімати дерев’яну ложку, і кут її ручки буде змінюватись. Можна наливати по трішки і контролювати наповнення кружки на вагу чи звук, а можна придбати індикатор рівня рідини і користуватися цим зручним пристроєм. Він вішається на край кружки, і коли вода доходить до контактів він починає пищати, таким чином ви ніколи не розіллєте рідину. При кип’ятінні рідини в каструлі ми максимально застосовуємо слух та нюх. Після підняття температури води до 70 градусів, каструля починає шуміти, а до 95 - клокотати. При кипінні рідини вона також більш інтенсивно починає розповсюджувати аромат, тому треба лише вміти слухати та нюхати. Думаю, що у вас точно все вийде, звичайно, за умови, що ви будете щось робити. Великим помічником на кухні для вас може бути техніка з голосовим виводом, або така, яка управляється через додатки на смартфоні. Нажаль, в Україні відсутні центри реадаптації для осіб, які втратили зір, але є активні незрячі громадські діячі, які з задоволенням вас проконсультують в усіх питаннях допомоги незрячим.
Крок 5. Вивчення сучасних мобільних пристроїв та комп’ютерної техніки.
У сучасних умовах комп’ютер або ноутбук відіграють дуже важливу роль у соціалізації осіб з інвалідністю по зору. Вони слугують, в першу чергу, незамінним інструментом отримання знань, освіти, професії. За допомогою комп’ютерної техніки незрячі отримали можливість записувати навчальні матеріали, вивчати наукові праці у різноманітних форматах, прослуховувати книги, готувати курсові та дипломні проекти.
Як же незрячі працюють на комп’ютері? Та дуже просто - за допомогою програм екранного доступу. Тобто, синтезатор на комп’ютері озвучує вам все, що ви робите, все те, що відображається на екрані (звісно, окрім графічних елементів та зображень, хоча деякі програми вже навчилися робити опис фотографії), усім цім навичкам лише необхідно навчитися. З початку ви будете думати, що це він там бубонить так, що нічого не зрозуміло, але з часом ваш слух звикне до цього голосу і ви вже не зможете без нього обходитись. На початку треба вивчити принцип сліпого друку та навчитися друкувати усіма пальцями, а потім вже переходити і до складніших програм. Якщо постаратися і щоденно практикувати, то весь курс роботи на ПК можна освоїти за 4 – 5 місяців.
Крім того, в умовах багатьох вакансій, які пропонуються незрячим особам на ринку праці, дуже часто однією з основних вимог зазначається вміння користуватися ПК на рівні впевненого користувача: MS Office, електронна пошта, Інтернет, користування найпоширенішими соціальними мережами та деякими іншими програмами.
Ще одним корисним технічним пристроєм є смартфон, який надає безліч можливостей: зафіксувати, розпізнати та озвучити своєму власнику різноманітні тексти; розпізнати грошові купюри різних країн; розпізнати колір предметів; пошук втрачених речей; може практично повністю замінити персональний комп’ютер в ситуації, коли останнього нема під рукою; може допомагати забезпечувати безпеку здоров’я, зазначаючи час прийому ліків, а у співпраці, наприклад, зі смарт-годинником вимірювати пульс та тиск, відстежувати фази сну та інше.
Ну і, звісно, не варто забувати про можливість робити голосові виклики, відправляти та отримувати SMS-повідомлення, користуватися мобільним банкінгом тощо.
Всі ці завдання здійснюються за допомогою цілої низки програм, але лише деякі з них є доступними для незрячих користувачів, і ці програмні продукти мають свої особливості при роботі та налаштуванні.
І не важливо, яка операційна система в вашому ґаджеті - IOS чи Android - він все рівно буде вам допомагати.
Крок 6. Професійна орієнтація.
Зараз, коли ви вже вмієте доглядати за собою, вільно орієнтуватися в просторі, побуті, користуєтеся сучасними ґаджетами, необхідно звернути увагу на те, що незрячі можуть себе реалізовувати практично у всіх напрямках: педагогічна, психологічна, юридична, журналістська, творча діяльність, IT-технології, бізнес в інтернеті, державна служба, робота в органах місцевого самоврядування, масаж.
Сучасні технології майже повністю знищили перешкоди для осіб з інвалідністю, які бажають реалізовувати себе у найширшому колі професій.Необхідно зрозуміти, як вам адаптувати свої професійні навики в даних умовах. Можливо ви зможете працювати і далі за своїм фахом, а можливо і захочете освоїти нову професію.
Наприклад стати політичним діячем, депутатом міського, або районного рівня, влаштуватися до різних органів влади тощо. Усі ці можливості ваш реальний шанс на якісне цікаве життя та на можливість формувати філософію держави до осіб з інвалідністю, ветеранів, усіх тих завдяки кому, над нами сяє сонце, безкрає синє небо і впевненість в майбутньому. Пройшовши свій шлях ви, як ніхто інший будете знати, що треба змінювати у підходах реабілітації, відновлення, підтримки, наданні соціального захисту та послуг.
Дана стаття є частиною Довідника практичних рекомендацій, який був створений в рамках проекту «Інклюзивне суспільство в Україні» Центром Ярміз за підтримки Представництва ЄС в Україні та Міжнародного Фонду Відродження.
Авторка – Олеся ПЕРЕПЕЧЕНКО, експерт, тифлопедагог.
