При супроводі незрячий має триматися за вашу праву чи ліву руку трішки вище ліктя, в своїй, відповідно, правій чи лівій руці тримаючи тростину. Супроводжуючи незрячого ви маєте йти на крок по переду нього. В процесі супроводу незрячого попереджайте про перешкоди на шляху. Пам’ятайте, що ви маєте контролювати дорогу під ногами, перешкоди над головою та з того боку де йде незрячий. На тротуарах над головою часто зустрічаються гілки та інші перешкоди, а з боку можуть зустрітись стовпчики чи люди. В таких випадках просто обведіть незрячого повз перешкоду або попросіть пригнутися. Якщо перешкоду треба обійти, то не слід тягнути його за руку - просто попередьте про цей маневр словами. В вузьких місцях, де треба проходити один за одним, супроводжуючий має йти першим. До сходів та бордюрів треба підходити перпендикулярно і ні в якому випадку боком, чи по діагоналі. Перед тим, як зійти зі сходинки або піднятись на неї, необхідно призупинитись. Можна озвучити те, що зараз ви маєте сходити вгору чи спускатися вниз. Насправді, коли ви супроводжуєте незрячого, ви йдете на крок попереду нього і він відчуває рухи вашого тіла.
Громадський транспорт
- Коли незрячий з особою, яка його супроводжує, заходить в транспорт, то супроводжуючий має йти попереду, таким чином незрячий відчуває напрямок руху, наявність сходинок. Ні в якому разі неможна заштовхувати незрячого поперед себе. При посадці в транспорт необхідно підвести незрячого до відчинених дверей та покласти його руку на поручень, при цьому повідомивши про наявність поручня по середині дверей. В транспорті не потрібно наполягати на тому, щоб людина сіла, треба просто запропонувати їй це. Підведіть незрячого до вільного місця і покладіть його руку на спинку чи сидіння, далі вже він зорієнтується самостійно. Коли в транспорті багато пасажирів, а незрячий стоїть в такому місці, де він може заважати переміщенню інших людей, потрібно пояснити йому ситуацію та для зручності запропонувати сісти.
- При вході до метрополітену супроводжуючий заходить першим та притримує двері при проході незрячого. Також стаючи на ескалатор супроводжуючий кладе руку незрячого на поручень, який рухається, а при виході з ескалатора слід заздалегідь повідомити про це. Заходити в вагон метро треба дуже обережно, підведіть незрячого до краю платформи і вчасно повідомте про те, що треба переступити проміжок між вагоном і платформою.
- Якось я їхала в тролейбусі на роботу. Під’їхавши на свою зупинку я поставила тростину на тротуар, а сама хотіла вже зробити крок зі сходинки тролейбуса на асфальт. Але не так сталося, як гадалося! Якийсь чолов’яга в салоні тролейбуса підскочив до мене ззаду та схопив за комір дублянки. З криками там сходинка він почав мене піднімати до гори і практично витряхувати з дублянки. Ситуація була кумедна і страшна водночас і Добре, що я все таки утрималась на ногах і з криками «відпустіть» благополучно вийшла з тролейбуса, але така допомога могла б призвести і до травматичних наслідків.
Супровід в приміщеннях
При супроводі незрячого в різноманітних приміщеннях існує складність проходу через двері. Складність є в тому, що двері можуть відчинятися ліворуч, праворуч, на себе та від себе. Ми рекомендуємо супроводжуючому відкривати двері і проходити в них першим, проводячи незрячого за собою. Пам’ятайте, першим в приміщення заходить супроводжуючий, навіть якщо це чоловік, який супроводжує незрячу жінку. Якщо ви пропустите незрячого вперед, він може зіштовхнутися з кимось, впасти зі сходинки, наштовхнутися на відро з водою, залишене прибиральницею тощо. У випадку, якщо двері на пружині слідкуйте за тим, щоб вони не вдарили незрячого в обличчя, або треба попередити, щоб він притримав двері рукою. Заходячи в приміщення, коротко опишіть, де ви знаходитесь. Наприклад, ви в центрі зали, праворуч від вас - стіл, прямо - каса, або зліва від дверей - зоомагазин, або аптека. Попереджайте про перешкоди, сходинки, турнікети, столи, перегородки, стільці тощо. Зверніть увагу на наявність у приміщенні предметів, які можуть розбитися. Коли ви пропонуєте незрячому сісти, не змушуйте сідати силоміць. Просто підведіть незрячого до стільця або крісла, покладіть його руку на спинку або підлокітник і попередьте уразі нестандартної його форми чи висоти. В незнайомих закладах, де багато людей, не залишайте незрячого не повідомивши його про це. Краще підвести людину до стіни, стола, стовпа чи іншого предмету, пояснивши, де він стоїть і що знаходиться поруч. Також, коли вам треба відійти, слід обов’язково попередити незрячого про це, тому, що ви відійдете, а незрячий буде продовжувати з вами розмовляти. Досить часто вам доводиться супроводжувати незрячу людину до поліклініки, центру з надання адміністративних послуг та до інших закладів. Де йому доводиться спілкуватися з офіційними особами. Працівники таких закладів часто починають розмовляти з супроводжуючим, а не з людиною, яку ви супроводжуєте. Наприклад вас запитують «з якого питання він прийшов?», або «як його звати?» - ситуація дуже незручна, особливо для незрячого. Це можна зрозуміти, люди звикли звертаючись до людини вступати в зоровий контакт, а коли такий контакт відсутній вони губляться і звертаються до зрячого супроводжуючого. Незрячий цю розмову добре чує і йому неприємно почуватися в ролі маленької дитини. Щоб уникнути такої незручної ситуації ви на самому початку відрекомендуйте людину яку супроводжуєте та повідомте працівника установи, що запитання до нього є у незрячого а не у вас. Усі ці правила та поради можуть дуже допомогти вам в супроводі незрячої людини, але самим головним правилом в супроводі незрячого є наявність у нього тростини, яка буде постійно його підстраховувати, будь-то транспорт, вулиця чи приміщення.
Наразі, з першого погляду, може здатися, що порад та рекомендацій досить багато і усі вони дуже важливі. Вам треба просто налагодити свій побут та структурувати їх в систему.
Протягом подальшого життя, вам можуть знадобитися ще деякі консультації, поради, підтримка і безліч чогось іншого. В Україні функціонує багато державних закладів та громадських організацій, які вам в цьому допоможуть.
Дана стаття є частиною Довідника практичних рекомендацій, який був створений в рамках проекту «Інклюзивне суспільство в Україні» Центром Ярміз за підтримки Представництва ЄС в Україні та Міжнародного Фонду Відродження.
Авторка – Олеся ПЕРЕПЕЧЕНКО, експерт, тифлопедагог.
