При спілкуванні зі зрячими людьми - дивіться на людину з якою спілкуєтеся. Досить часто трапляються випадки, коли незряча людина повертає до співрозмовника вухо, або опускає голову вниз і тоді процес спілкування стає неприємним. Коли ви з кимось спілкуєтесь, ви чудово чуєте з якого боку та на якому рівні лунає голос вашого співрозмовника, тому намагайтеся повертати обличчя в той бік та на той рівень. Це зробить розмову приємною та естетично красивою.
Не характеризуйте людей за ознакою «зрячий» чи «незрячий». Звертайте увагу на людину, а не на її особливість. Якщо вам пропонують допомогу в той момент, коли ви її не потребуєте , різко не відкидайте її. Ввічливо подякуйте та поясніть, що ви впораєтесь самостійно у цій ситуації. Різкою відмовою ви можете відбити бажання наступного разу допомогти не лише вам, а і іншим незрячим. Пам’ятайте, що зрячій людині, яка вас супроводжує, не так вже і легко, тому докладайте зусиль, щоб полегшити їй це завдання. За складними маршрутами ходіть з тростиною, вона для вас не тільки засіб пересування та орієнтування, а і засіб безпеки. Вона стане сигналом для оточуючих, які будуть більш обережними та уважними. Свої сумки з покупками, або багаж, носіть самостійно, не навантажуйте людину, яка вас супроводжує, вона не є вашим особистим вантажним віслюком.
Слідкуйте, щоб не виявлялися непотрібні звички, спричинені втратою зору. Якщо, звичайно, у вас такі є (різні зайві рухи, маніпуляції, розхитування тулуба, перетоптування на одному місті, поплескування руками, потирання очей тощо), у таких ситуаціях контролюйте свої дії.
На виявлену цікавість до вас як до незрячого, реагуйте виважено та спокійно.
Не потрібно ображатись на людей та звинувачувати їх у тому, що вони мають зір, а ви - ні. Словами та діями менше нагадуйте оточуючім про свою втрату зору. У колективі не усамітнюйтесь, прагніть невимушено та вільно підтримувати цікаву тему для розмови. Спілкуючись, виявляйте ініціативу у необхідних випадках та легко йдіть на контакт. Майте на увазі, що знання, культура поведінки, професійні навички, охайність, почуття гумору багато в чому компенсують відсутність зору для тих, хто знаходиться поруч.
- Не перекладайте всі турботи про вас на інших. Намагайтеся все робити самостійно, за допомогою звертайтеся лише тоді, коли вам потрібно залучити зір. Не соромтесь своїх порушень, але і зайвий раз не привертайте до них увагу. Поводьтеся з гідністю та незалежно.
Пам’ятайте, що відносини між вами та оточуючими будуть найбільш гармонійними, коли при взаємодії найменш відчувається відсутність зору.
Дана стаття є частиною Довідника практичних рекомендацій, який був створений в рамках проекту «Інклюзивне суспільство в Україні» Центром Ярміз за підтримки Представництва ЄС в Україні та Міжнародного Фонду Відродження.
Авторка – Олеся ПЕРЕПЕЧЕНКО, експерт, тифлопедагог.
