Ніна корінна рівнянка, яка народилася в сім’ї слабозорих батьків і з дитинства мала глибокі порушення зору. Перша трагедія життя сталася у 5 років, коли родину покинув батько і усі турботи по вихованню та навчанню дитини лягли на плечі слабозорої матері. У 7 років свого життя дівчинка вже покидає рідний дім та іде в спеціалізовану школу для сліпих дітей у місті Львові, де вже із перших місяців навчання демонструє свою ініціативність, цілеспрямованість та рухливість. Вона добре навчається і виявляє якості лідерки. Дуже швидко вчителі помічають її активність та залучають до різноманітних гуртків: шашки, співи, гра на музичних інструментах, легка атлетика. Вже в 3-му класі Ніна їде на змагання по шашках-64 серед незрячих дітей до Литви, де зайняла 3 місце та отримала свою першу нагороду, хоча й була наймолодшою учасницею. Фундамент спортивної діяльності закладено її вчителем фізичної культури. Педагоги продовжують активніше залучати нашу героїню до різних видів діяльності. 1991 рік, Україна виборює свою незалежність від радянського союзу, а учениця 4 класу Ніна, з командою стоять на п’єдесталі під синьо-жовтим прапором у Будапешті, здобувши бронзу на змаганнях з легкої атлетики.
Українці здобули незалежність та мрію на краще майбутнє, але ці зміни потягли за собою і низку проблем майбуття. Спортивні змагання перестали фінансуватись і подальший розвиток в плані спорту для Ніни закрив свої двері.
Тяжкі часи перших років незалежності України відчули усі, й родина нашої героїні не виняток. Мама усіляко намагалася виховувати, забезпечувати та лікувати свою дівчинку. Їй вдається знайти лікарів, які взялися зробити дитині операцію та дати трішки зору, щоб Ніна бачила стежку під ногами.
Ще й зараз вчителі та вихователі Львівської школи №100 згадують цю невгамовну дитину. Все, що в школі відбувалось гарного чи поганого – там скрізь була Ніна! Вона була формальним і неформальним лідером серед однолітків і не тільки. Й відсутність зору зовсім не впливала на її життєвий рух, а можливо навіть стимулювала. Закінчивши школу з прекрасними оцінками дівчина вступає до Волинського державного педагогічного університету та здобуває професію педагога, психолога, викладача психології, паралельно долучаючись до молодіжного громадського руху. Спочатку вона стає членом правління Волинської обласної організації Українського товариства сліпих та об’єднує незрячу молодь, а потім підтримує зародження нової громадської організації «Паросток».
Звичайно на шляху кожної людини є перешкоди й темні смуги, є й заздрість, але Ніна намагається просто не звертати уваги на них. Вона має бути сильною, бо має допомагати своїй мамі, яка виховувала та піднімала її коли пішов батько. Й це скоріш за все загартувало її волю, навчило покладатися лише на себе та вчитися розбиратися в усьому.
Особисте життя Ніни також складається добре. Коли ти оптиміст, і не звертаєш увагу на негатив навколо, ти рухаєш світ, а не прилаштовуєшся під нього.
Зі своїм майбутнім чоловіком вона познайомилася в Криму. Вийшла заміж, народила сина. Їх сімейне життя складається, як добре підібраний пазл. Вони дружні та веселі. Їх маленька квартира в місті Євпаторія колись приймала велику кількість гостей. Іноді здавалося, що тільки у ванній кімнаті ніхто не спить. До 2014 року родина жила на 2 міста – Рівне та Євпаторія.
Але війна руйнує усе, не залишаючи мрій та можливостей. Коли в 2014 році росіяни захоплюють Крим, родина Асєєвих без роздумів від’їжджає до Рівного залишаючи все. Ті дні очікування, що Крим скоро звільнять, переростають в тижні, місяці, роки. Вони змушені знову створювати свій побут, купувати втрачені речі, адже все лишилось там, у теплому Криму. Занурюються в роботу з головою, намагаючись знайти себе, щоб забезпечити свою родину усім необхідним. Можна сказати, що вони розпочали життя з нуля. Той час Ніна активно долучається до громадської організації «Генерація успішної дії» на Рівненщині. З колегами пишуть проєкти, які успішно виграють та реалізовують. Допомагають людям та діткам з втратою зору, не зважаючи на вік та порушення. Ніна з друзями створюють напрямок 3Д друку для допомоги незрячим та слабозорим. Вони успішно розробляють та виготовляють на новітньому обладнанні різноманітні навчальні матеріали, настільні ігри, рельєфні карти-схеми, все це друкують на 3D принтерах. З командою видають книги шрифтом Брайля, проводять уроки толерантності та просвітницькі заходи, долучається до формування захисту прав людей з інвалідністю в регіоні.
Паралельно героїня працює в Клеванській спеціальній школі для дітей зі зниженим зором і всю себе віддає дітям.
Не забуваючи про своє перспективне дитинство у спорті, Ніна починає займатися пауерліфтингом. Лише за перший рік тренувань показує високі нормативи та у складі збірної команди України їде на міжнародні змагання. Наразі вона заслужений майстер спорту України із пауерліфтингу та жиму лежачи серед спортсменів з порушеннями зору. Багаторазова чемпіонка та рекордсменка України та світу. Чемпіонка світу та Європи (2018-2022 рр.). Чемпіонка всесвітніх ігор незрячих (2023 р.). Володарка 15 рекордів світу.
Цією жінкою керує сила волі та любов до людей, постійне бажання допомагати та бути завжди першою, енергія української землі. Ніна Асєєва з народження має глибокі порушення зору. Однак, її сильна воля та велика внутрішня мотивація допомогли подолати всі труднощі у житті та досягти великих висот.
Авторка Віра Гончаренко
«НЕЗЛАМНА» – цикл статей про українських жінок та дівчат, що мотивують, захоплюють та надихають!
Ця ініціатива впроваджується в рамках проєкту «Сприяння правам жінок та дівчат з інвалідністю шляхом посилення їх участі та лідерства в громадах», який реалізує Національна Асамблея людей з інвалідністю України за підтримки UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні та Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги / WPHF.
Про Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF).
Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний механізм, створений виключно на підтримку участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, – це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудови міцного миру. WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 500 місцевих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізують гуманітарну діяльність у 28 країнах світу, які постраждали від кризи.
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй».