«Якщо не вмієш щось робити, треба або навчитися, або привласнити результат чужої праці» (сучасна українська народна мудрість).

Про національну програму «Безбар’єрна Україна» я вже згадував, тому не дивує розробка та прийняття Національної стратегії створення безбар’єрного простору в Україні, адже нове – це гарно підзабуте старе. Тим більше, що Національна стратегія Безбар’єрності наразі носить лише декларативний характер і в подальшому буде наповнюватися практичним змістом, виходячи з наявних шести напрямків. Тут, правда, слід додати, що деякі творці цього документу застосовують словосполучення «боротьба з безбар’єрністю», при чому роблять це на публічних виступах та неодноразово, але ж то дрібнички. А от те, що Стратегію прийнято до 2030 року – дрібничкою не являється. Зі значною ймовірністю у 2024 році патронат першої леді над цим напрямком може закінчитися, а послідовникам прийдеться розгрібати оце все, що встигнуть «набезбар’єрити» герої нових часів.

Звісно, що Національна стратегія не єдиний велосипед, який винайшли «проффесіонали» у галузі соціальної політики. Буквально кілька днів тому було презентовано національний соціальний портал «Вільно». Тепер я буду змушений зацитувати матеріал про презентацію цього інтернет-ресурсу:

 

«Національний соціальний портал «Вільно», спеціально створений для допомоги у працевлаштуванні людей з інвалідністю, - перший у світі портал, де враховані всі їх потреби. Про це повідомив секретар громадської організації «Громадський рух «Соціальна єдність» Антон Гулідін під час презентації нового пілотного проекту Міністерства соціальної політики України «Працюй вільно».

Зокрема, Антон Гулідін зазначив, що вся інформація, розміщена на порталі, дублюється жестовою мовою: спеціальний віджет дозволяє викликати перекладача жестової мови в будь-який зручний час, 24/7. На порталі також встановлено спеціальний віджет для людей з порушенням зору.

Портал розроблений ГО «Громадський рух «Соціальна єдність» як комунікаційний майданчик для роботодавців та людей з інвалідністю у рамках проекту Міністерства соціальної політики України «Працюй вільно» та з метою реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні.

 

«Наша мета – максимально спростити комунікаційний ланцюжок для обох учасників ринку – працедавця та людини з інвалідністю, – і буквально за руку привести один до одного», - підкреслив Антон Гулідін.

Портал «Вільно» включає три головних напрями: навчання, працевлаштування та інтерактивну мапу доступності. Він об’єднує тих, хто має потребу, з тими, хто небайдужий. Вже сьогодні роботодавці можуть додати інформацію про свою компанію та розмістити вакансію, з якою зможуть ознайомитися шукачі роботи з різними формами інвалідності; проводити співбесіди з нечуючими людьми прямо на порталі за допомогою перекладача жестової мови; надавати свій навчальний контент.

Людина з особливими потребами, яка шукає роботу, вже зараз може знайти усі актуальні вакансії, які відповідають її здібностям і досвіду, та відправити резюме напряму роботодавцю. Найближчим часом на сайті з’явиться можливість надиктовувати резюме голосом, адже людям з порушенням слуху та зору може бути важко писати та читати.

«З 1 вересня ми плануємо запустити в рамках порталу розділ «Навчайся Вільно!», де зосередимо великі обсяги освітнього контенту, у тому числі онлайн-курси, які допоможуть людям з особливими потребами освоювати нові професії», - додав Антон Гулідін.»

 

А тепер по пунктах:

1.Завжди був проти створення чогось спеціального для осіб з інвалідністю, якщо можна використовувати те, що прийнятне для всіх. Інтернет-ресурсів з працевлаштування безліч, в разі їх недоступності – приберіть бар’єри, у нас вже і ціла Національна стратегія з цього приводу прийнята.

2.Портал, де враховані усі потреби осіб з інвалідністю… Зрозуміло, що автори порталу не проводили моніторингу усіх сайтів на предмет доступності для осіб з інвалідністю, але чомусь стверджують, що цей портал перший в світі. Припустимо, що якийсь моніторинг все ж проводився, однак і в цьому випадку стверджувати, що враховані всі потреби осіб з інвалідністю було б дуже самовпевнено. Тим більше, що це далеко не так. Як в Україні, так і в міжнародному законодавстві існують рекомендації щодо забезпечення доступності сайтів. На підставі критеріїв одного з таких документів, а саме Гіду із забезпечення доступності веб-контенту, лише головна сторінка зазначеного порталу містить близько 30 невідповідностей критеріям доступності.

3.В черговий раз треба пояснювати «фахівцям», що сайт має бути доступний сам по собі, тобто не містити інформаційних бар’єрів, а інструменти накшталт віджета для незрячих, елементом доступності не є, як і, наприклад, кнопка виклику персоналу для осіб з інвалідністю.

4.Портал покликаний спростити комунікацію між роботодавцями та особами з інвалідністю, які шукають роботу, але в цій сфері аж ніяк не складність комунікації є головною проблемою.

5.Викликає питання й теза про те, що людям з порушеннями зору важко писати й читати. Розробники сайту чули про програми екранного доступу?! Виходячи з того, що громадська організація «Громадський рух «Соціальна єдність» спеціалізується на особах з порушеннями слуху, принаймні левова частка новин на порталі присвячена саме цій тематиці, мабуть дійсно не чули.

  1. Про чергову спробу винайти велосипед у вигляді інтерактивної мапи доступності вже й згадувати якось незручно. Ніби не було проєктів типу dostupno.ua.

7.Ну і на останок, сайт створено у рамках проєкту Міністерства соціальної політики «Працюй вільно», а презентував портал представник громадського об’єднання, яке отримало підтримку своїх чотирьох проєктівна конкурсі Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

 

Підсумовуючи, треба зазначити, що відбувається зміна людей, які плідно працювали в галузі соціального захисту осіб з інвалідністю на так би мовити, «фахівців» нової формації, які активно займаються популізмом, прикриваючись гучними гаслами, а фактично дискредитують соціальну політику держави.

Також вбачається прагнення штучно створити напрямок діяльності під назвою «безбар’єрність» для забезпечення проявів активності першої леді. При цьому в Україні існує досить невелика група реальних фахівців з безбар’єрності, які, до того ж, спеціалізуються на конкретних нозологічних групах, адже осягнути весь масив інформації дуже складно. Жодного з цих фахівців не було залучено до розробки проєкту Національної стратегії створення безбар’єрного простору в Україні, хоча всі прекрасно знають їх прізвища та імена.

Відбувається формування когорти обраних громадських об’єднань, які потрапляють у наближені до влади дорадчі органи, їх представники отримують посади, а самі ці організації стають переможцями конкурсів соціальних проєктів. І все це відбувається під гаслами про рівність доступу громадських об’єднань до конкурсних ресурсів, прозорість та об’єктивність прийняття рішень, залучення професіоналів, об’єктивну оцінку запропонованих проєктів тощо.

Звісно, громадські об’єднання будуть продовжувати свою діяльність, адже розраховувати на державу в наших реаліях якось навіть незручно. Просто завдяки усім цим негативним змінам процес діяльності громадських об’єднань буде ускладнений і ті важливі, іноваційні, цікаві проєкти будуть реалізовані пізніше, або й не будуть реалізовані зовсім.