UA 
Тактильний макет Володимирського історичного музею імені Омеляна Дверницького
Це один із найдавніших музеїв України. Його заснували у 1887 році завдяки зусиллям місцевої інтелігенції та особисто дворянина, судді й краєзнавця Омеляна Дверницького.
Це було давньосховище, де зберігалися старожитності. Загалом до кінця ХІХ століття там вдалося зібрати понад 500 експонатів, серед яких були неабиякі цінності – рукописні Євангелія ХVІ століття, стародруки, монети, ікони, книги.
Взагалі за час свого існування музей декілька разів змінював локації. Цікаво, що сьогодні він розміщується у садибі Омеляна Дверницького. Історія цього будинку, який знаходиться у центрі міста, цікава сама по собі. Так, у 1912 році Омелян Дверницький придбав територію парку з напівзруйнованою двоповерховою кам’яницею. Він облаштував тут садибу-палац у стилі пізнього модерну. Нині ж у домі хранителя давньосховища зберігається колекція експонатів, які розповідають про історію краю.
Тож перед вами - тактильна модель Володимирського історичного музею імені Омеляна Дверницького. Це старовинна двоповерхова будівля, яка у плані має Г-подібну форму. Вона складається з головного корпусу та бічного крила. Завдяки цьому виглядає так, наче будинок розгортається, запрошуючи відвідувачів.
Пропонуємо розпочати вивчати макет будівлі із самого верху – з даху. Він складної форми, з кількома скатами. На них розмішені комини прямокутної форми приблизно одного розміру та напівкруглі мансардні вікна, які називають люкарнами. На скошеній площині даху вони відчуваються як перевернуті напівконуси. З лівого краю даху знаходиться найвищий комин, що ніби проростає зі стіни. За рахунок усіх цих елементів дах виглядає доволі живописно.
Далі пропонуємо оглянути фасад. Він має симетричні ряди великих вікон у два поверхи. Посередині будівля наче розділена карнизом. До головного ходу ведуть сходи. Над дверима - невеликий ґанок з декоративним обрамленням.
Тим часом фасад має цікаві прибудови. Вони надають будівлі динамічності. Справа знаходиться менша прибудова правильної прямокутної форми висотою в один поверх. Вона має великі вікна, і плаский дах, обрамлений парапетом. Завдяки такій формі він також слугує балконом, на який можна вийти з другого поверху.
Зліва ж знаходяться дві прибудови складної форми. Вони одноповерхові, але мають високі дахи. Так, у прибудові, яка найбільше виступає за межі фасаду, дах чотирискатний, загострений до верху. Шпиль надає йому вигляду майже казкової башти. Дах іншої прибудови – нижчий, має чотири скати і примикає до головного корпусу.
Прибудови плавно переходять у торцеві стіни. Ліва стіна пласка, має два ряд вікон. Тим часом на правій стіні є незначний виступ та скошений кут.
З тильного боку будівля виглядає симетрично. Це підкреслюють два рівні ряди вікон. Свого часу вхід був і з цього боку споруди. І архітектура це виділяє. Так, на макеті приблизно по центру відчутний невеликий виступ, у верхній частині він фронтоподібний. Також на стіні по обидва боки від входу, до якого вели сходи, а зараз відчувається підвищення, відчутними є колони-імітації. Зверху дах прикрашено невеликим квадратним портиком.
Загалом споруда виглядає, наче міський палац XIX століття – масивна, з симетрією у фасаді та декоративними елементами.
